Септоріоз пшениці

Септоріоз пшениці, збудником якого є гриб Zymoseptoria tritici, належить до найбільш шкодочинних захворювань зернових колосових культур. Це інфекційне захворювання вражає листя, піхви листків, а в окремих випадках і колосся, суттєво знижуючи загальний імунітет рослини та її продуктивність.

Патоген спеціалізується на ураженні посівів пшениці, включаючи як озимі, так і ярі форми. За сприятливих умов джерелом первинної інфекції стають заражені рослинні рештки, а також перезимувальна грибниця на сходах озимих, що створює постійну загрозу для майбутнього врожаю.

Первинні симптоми хвороби виглядають як світлі плями, які з часом темніють, набуваючи коричневого забарвлення з жовтою облямівкою. Найбільш надійним візуальним маркером хвороби є утворення дрібних чорних крапок — пікнід, які розташовуються в центрі некротичних плям, що дозволяє відрізнити септоріоз від інших плямистостей.

Розвиток інфекції активізується під час тривалих опадів та високої вологості повітря. Температурний режим у межах 15–20°C є оптимальним для проростання пікноспор та їх розповсюдження вітром і краплями дощу на сусідні здорові листки, що створює хвилеподібний характер розповсюдження хвороби.

Основна шкода від септоріозу проявляється у висиханні прапорцевого листка, що є критично важливим для наливу зерна. Внаслідок цього порушується наповнення колоса, зерно стає щуплим, втрачає масу та якісні показники, що призводить до суттєвих економічних збитків для господарства.

• Вирощування стійких до патогену сортів пшениці.
• Ретельна обробка ґрунту для знищення джерел інфекції у вигляді решток.
• Протруювання насіння фунгіцидними препаратами перед посівом.
• Моніторинг посівів та вчасне застосування системних фунгіцидів.
• Уникнення надмірних норм азотних добрив, що сприяють розвитку хвороби.