Син Краснощокого

Сорт виведений на Россошанській зональній дослідній станції садівництва М.М. Ульянищевим від схрещування сортів Золоте літо і Краснощокий. З 1974 р. сорт районований по Астраханській області. В даний час входить до Держреєстру по Нижньоволзькому регіону.

Дерево середнє або сильноросле, з овальною або широкоовальною піднятою густою кроною з хорошою облиственістю. Кора на штамбі сірувато-коричнева або коричнева, з відблиском, середньо або сильно шорстка, з сильною поздовжньою розтріскуваністю, свилеватість штамба відсутня або слабка. Чечевички опуклі, дуже короткі, середньої ширини, розташовані густо.

Пагони прямі або злегка зігнуті, з досить короткими міжвузлями, на сонячній стороні коричневі, в тіні зеленуваті, покриті численними, дуже дрібними, овальними, білуватими чечевичками, які слабо виступають або не виступають зовсім. Сорт схильний щорічно давати з кількох верхніх бруньок сильний вторинний приріст, забарвлений в яскраво-червоний колір, тому однорічні пагони гіллясті. Виступ під вегетативною брунькою середній по величині. Вегетативні бруньки дрібні, 2-3 мм завдовжки, ширококонічні, з загостреною верхівкою, притиснуті або злегка відстоячі. Генеративні бруньки настільки ж дрібні, 2-3 мм, значно вже вегетативних, подовжено-яйцеподібні, з загостреною верхівкою; розташовані в основному на однорічних пагонах і коротких плодових гілочках, шпорців мало. Листкова пластинка округла, з коротко загостреною і часто загорнутою набік верхівкою і серцеподібним підставою, середньої величини, 6-9 см завдовжки і стільки ж ширини на однорічних пагонах, зверху темно-зелена, гладка, гола, слабо глянцева, трохи увігнута вздовж центральної жилки; знизу сірувато-зелена, злегка опушена в кутах відходження бічних жилок; краї листа зазвичай біля основи однозубчасті, ближче до верхівки двояко зубчасті, зазубреність середня, хвилястість відсутня; пластинка листа тонка, шкірястої консистенції. Черешок довгий, 20-40 мм завдовжки, середньої товщини, голий, з яскравим бордовим антоціановим забарвленням зверху, трохи слабкіше — знизу; залізки в кількості 3-4, дрібні і середні, сильно опуклі, зеленуваті, з чорним верхом. Квітки великі, 25-30 мм в діаметрі, чисто-білі, що розпускаються з чисто-білих бутонів; чашолистків 5-8, вони червонувато-бурі, відігнуті назад, чашечка — дзвінчаста або келихоподібна, неширока; пелюстки округлі до оберненояйцевидних, різко переходять біля основи в ніжка, в кількості 5-7 шт., змикаються або навіть перекривають один одного, маточка врівень з тичинками, на кінці зігнута гачком.

Плід середньої масою 30-35 г, висота 40-45 мм, ширина 37-38 мм, товщина 34-35 мм, найбільші плоди досягають ваги 55-60 г, овальні або округло-овальні, слабо або в середньому сплюснуті з боків, досить правильні, хоча часто черевна половина буває трохи масивнішою спинної, вершина плоду округла, зазвичай з дуже невеликим миском на кінці черевної шви, шов вузький, середньої глибини. Шкірка помаранчева, з розмитим оранжево-червоним рум'янцем на сонячній стороні, опушення середнє. Кісточка середня, масою 2-3 г, що становить 6,5-8,5% від маси плоду, овальна, верхівка широко-округла, підстава вузько-округле, спинний шов закритий, черевний шов вузький або середньої ширини, центральне ребро добре виражене, гостре, бічні ребра також добре виражені, значно більш тупі, ніж центральне; поверхня кісточки горбиста, але гладка, забарвлення свіжої кісточки коричнева; кісточка лежить у великій порожнині, вільна, ядро гірке. М'якоть яскраво-помаранчева, досить щільна, злитої консистенції, соковита, солодка з легкою приємною кислотою і ледь відчутною гірчинкою, без мучнистості, з приємним абрикосовим ароматом, дегустаційна оцінка висока — 4,7 бала. Біохімічний склад плодів: 8,9% цукрів, з яких 1,9% становлять моноцукри і 7,0% сахароза, 2,6% титрованих кислот.

Плоди використовуються як для вживання у свіжому вигляді, так і переробки. Компоти мають хорошу якість із загальною оцінкою в 4,0 бала (4,1 бала за зовнішній вигляд і 3,7 бала за смак).

Цвітіння протікає в середній або пізній термін. Дозрівання в середній термін, на півдні Центрального Чорнозем'я в кінці другої — початку третьої декади липня. У плодоношення дерева, щеплені на сіянцях дрібноплідних абрикосів-жерделів, вступають на 4-5 рік, скороплодність хороша. Врожайність залежить в першу чергу від перезимівлі квіткових бруньок. При вдалій перезимівці в зиму 1961-62 рр. шестирічні дерева принесли в середньому по 28,5 кг з дерева. При сприятливому плині погодних умов в зимовий період 1962-1965 рр. середній урожай склав 19,4 кг/дер., а в наступні три роки тільки 4,1 кг/дер.

Зимостійкість дерева на півдні Центрального Чорнозем'я хороша. У суворі зими загальний ступінь підмерзання не перевищував 2,5 балів. Такі підмерзання не позначилися істотно на загальному стані дерев і в десятирічному віці воно оцінювалося в 4,2 бала. Квіткові бруньки більш чутливі до несприятливих умов в зимовий період. Середній відсоток підмерзання квіткових бруньок за період 1962-1968 рр. склав 71,0%, причому найбільш сильне підмерзання спостерігалося в зими з різкими коливаннями температури. У рівні холодні зими навіть при зниженні температури до -34о зберігається 20-30% живих квіткових бруньок, що забезпечує середній урожай.

Клястероспоріоз уражається слабо — до 1-2 балів в роки епіфітотій. До моніліального опіку досить стійкий.

Переваги сорту: великі красиві плоди хорошого смаку, достатній рівень адаптації дерева до умов півдня Центрального Чорнозем'я.

Недоліки сорту: нерегулярна врожайність через підмерзання квіткових бруньок.