Болеро

Сорт середнього строку достигання, отриманий на Павлівській дослідній станції ВНІІ рослинництва ім. М.І.Вавилова від схрещування сортів Ojebyn та Мінай Шмирьов. Автори: Є.В.Володина, С.П.Хотімська, О.А.Тихонова. У державному сортовипробуванні з 2008 р.

Кущ середньорослий, середньорізкорослий, густий. Пагони, що ростуть, слабкоопушені, зелені та рожеві. Антоціанове забарвлення слабке, по пагону розподілене нерівномірно. Однорічні пагони товсті, прямі або слабозігнуті, сірувато-коричневі або бежеві з коричневою верхівкою, слабоопушені, зі слабким сбегом по товщині до верхівки. Бруньки одинарні, великі, яйцеподібні, із загостреною верхівкою, рожеві, віддалені, опушені, верхівкова брунька несвободна, циліндрична або яйцеподібна з тупуватою верхівкою, форма листового рубця округла або округло-клиноподібна.

Лист п'ятилопатевий, великий, темно-зелений, із сизуватим відтінком, блискучий, щільний, зморшкуватий, із невеликими складками на межі середньої та бічних лопатей, рідко опушений по жилках із верхнього та нижнього боку, в області черешкової виїмки верхньої сторони листа з більш густим опушенням. Листкова пластинка майже пряма або широко увігнута, розташована під гострим (45°) кутом до пагона. Середня лопать велика, широкояйцеподібна, із загостреною та витягнутою вперед верхівкою і слабо вираженими, часто асиметричними додатковими виступами. Восени верхівка середньої лопаті підгинається вниз. У місці з'єднання середньої лопаті з бічними помітно невелике закруглення — «талія». Бічні лопаті великі, спрямовані до верхівки листа, широкі, яйцеподібні, із загостреною та злегка підігнутою верхівкою, їх жилки направлені під прямим, рідше тупим кутом. Базальні лопаті чіткі, великі, із припіднятими краями, їх жилки розпростерті або спрямовані до черешка листа. Основа листкової пластинки відкрита, середньої глибини, від округлої до трикутної, часто з широкою щілиноподібною виїмкою. Зубці гострі, городчасті та двоякогородчасті, широкі із підігнутим «кігтиком». Черешок листа на пагонах, що ростуть, забарвлений, у сформованих листках - переважно зелений, із плямами антоціанового забарвлення біля основи черешка та основи листа. Восени на окремих пагонах з'являється яскраве антоціанове забарвлення по всій довжині черешка.

Квітки великі, келихоподібні із розширеною основою, злегка рожеві. Чашолистки яйцеподібні, із округлою верхівкою, із нерівномірним слабким антоціановим забарвленням, дуговидно відігнуті або скручені, опушені. Пелюстки лопатчасті, роздільні, зеленуваті або зеленувато-білі з ледь помітними рожевими смужками. Завязь опушена, незабарвлена. Китиці середньої довжини (6,0 см) і довгі (10,1 см), середньощільні, містять 6-11 (до 14) ягід. Вісь китиці середня та товста, із досить різким сбегом до верхівки, зелена, опушена у верхній частині. Черешок китиці короткий. Плодоніжки довгі, товсті, злегка опушені, зелені або із «загаром».

Ягоди дуже великі (1,6-2,4 г), округлі та овальні, чорні, гладкі, із слабким блиском, із середньою кількістю досить великих насінин, шкірка тонка, із сухим відривом. Чашечка невелика, щільно зімкнута, полуопадаюча, але міцна, зростається з м'якоттю. Смак кисло-солодкий (4,4 бала), приємний. Ягоди універсального призначення. Хімічний склад: розчинні сухі речовини — 19,1%, титрована кислотність — 3,1%, аскорбінова кислота — 115,4 мг/100 г, Р-активні речовини — 236,4 мг/100 г, пектинові речовини (на сиру масу) — 1,0%.

Сорт зимостійкий, самоплідний (56,8%), стійкий до борошнистої роси та антракнозу, слабо пошкоджується бруньковим кліщем, урожайний (2,0 кг/кущ).

Переваги сорту: висока самоплідність, великоплідність, стійкість до грибкових хвороб.

Недоліки сорту: при перезріванні можливий розрив шкірки ягід.