Буферність ґрунту

Буферність визначається фізико-хімічним складом ґрунту, зокрема вмістом гумусу та глинистих мінералів. Високий рівень буферності діє як запобіжник, нівелюючи різкі коливання кислотності, що можуть виникнути при застосуванні фізіологічно кислих чи лужних мінеральних добрив.

У практичній агрономії цей показник є ключовим при плануванні вапнування або гіпсування. На ґрунтах з високою буферністю зміна pH потребує внесення значних обсягів меліорантів, тоді як на легких ґрунтах із низькою буферністю навіть невеликі помилки в дозуванні призводять до стресу культур.

Поширеною помилкою є ігнорування буферної здатності при внесенні аміачних форм добрив. Не врахувавши цей параметр, агроном ризикує спровокувати локальне закислення, що блокує засвоєння елементів живлення рослинами.