Аміачний опік

Аміачний опік — це фізіологічне захворювання рослин, спричинене надмірною концентрацією вільного аміаку (NH3) у ґрунтовому розчині або повітряному середовищі. Це явище відноситься до неінфекційних патологій, що виникають через порушення правил внесення добрив або специфічні екологічні умови.

Хвороба вражає практично всі типи культур: овочеві, зернові та технічні. Особливо гостро реагують молоді посіви та розсада, коренева система яких ще не сформована достатньою мірою для нейтралізації високих доз азотних сполук.

Механізм розвитку патології базується на руйнуванні клітинних мембран під дією токсичного впливу аміаку. Речовина проникає в рослину, викликаючи розпад хлорофілу та припинення процесів синтезу органічних речовин, що призводить до швидкого відмирання тканин (некрозів).

Основними факторами поширення є внесення високих доз аміачних добрив без належного загортання в ґрунт, недостатня вологість субстрату при використанні концентрованих форм азоту, а також висока температура, що сприяє швидкому випаровуванню аміаку в закритому ґрунті.

Шкідливість проявляється у різкому зниженні продуктивності рослин, втраті товарного вигляду плодів та овочів, а в критичних випадках — у загибелі всього посіву. Ефективний контроль передбачає точне дозування добрив, використання сучасних способів їхнього внесення та контроль за рівнем pH ґрунту.

• Крайовий некроз листкової пластинки
• Зміна кольору листя на білий або жовтий
• Пригнічення росту кореневої системи
• В'янення рослин при достатній вологості