Антракоцистис Еренберга

Антракоцистис Еренберга (Anthracocystis ehrenbergii) — це вузькоспеціалізований гриб-патоген, що належить до порядку сажкових грибів (Ustilaginales). Згідно із сучасною систематикою, цей вид входить до царства Гриби (Fungi), відділу Базидіоміцети (Basidiomycota) та роду Anthracocystis. Довгий час у науковій літературі він класифікувався як Sphacelotheca sorghi.

Даний мікроорганізм викликає сажку сорго (листову або суцвіттєву сажку), яка завдає значної шкоди посівам сорго, суданської трави та деяких споріднених дикорослих злаків. Хвороба проявляється у вигляді утворення сажкових мішечків, які замінюють зерно та частини суцвіття, поступово руйнуючись і вивільняючи велику кількість теліоспор.

Життєвий цикл гриба розпочинається з проростання теліоспор, які знаходяться на поверхні насіння або в ґрунті. Процес інфікування відбувається на початкових етапах розвитку сходів. Патоген проникає в тканини проростка, після чого грибниця розвивається системно по всьому стеблу, не викликаючи помітних зовнішніх ознак до моменту виколошування, коли в суцвіттях починають утворюватися спорові маси.

Поширенню збудника сприяє тривале перебування насіння у вологому, але прохолодному ґрунті, що затримує появу сходів. Оптимальними умовами для розвитку інфекції є температура ґрунту в межах +20…+22°C. За відсутності належних карантинних заходів та протравлювання насіння, інфекція може накопичуватися в ґрунті протягом багатьох років, роблячи його непридатним для посіву сприйнятливих гібридів.

Шкодочинність патогена проявляється у суттєвому недоборі врожаю та погіршенні посівних якостей зерна. Через токсини, що виділяються грибом, урожай стає непридатним для використання в кормових цілях. Основними методами контролю є:

• Обов'язкове протравлювання насіннєвого матеріалу фунгіцидами широкого спектру дії.
• Впровадження правильних сівозмін із розривом у 3–4 роки.
• Вирощування стійких до хвороби районованих сортів та гібридів.
• Дотримання оптимальних строків посіву для швидкого проростання зерна.