Артуріоміцес Пека

Систематичне положення та природа збудника. Arthuriomyces peckianus — це вузькоспеціалізований гриб-базидіоміцет, що належить до порядку іржинних грибів (Pucciniales). Цей патоген є облігатним паразитом, що спеціалізується на ураженні представників родини розових. Його головною біологічною особливістю є здатність до системного ураження тканин рослини, що значно ускладнює боротьбу з ним.

Хвороби та культури-господарі. Гриб є збудником небезпечного захворювання — помаранчевої іржі малини та ожини. Хвороба вражає як культурні сорти Rubus, так і дикорослі види. Інфекція проникає в судинну систему рослини, через що патоген розповсюджується по всіх органах, від коренів до верхівкових бруньок, викликаючи деформацію та загальне пригнічення росту.

Біологія та цикл розвитку. Патоген характеризується складним циклом розвитку, при якому міцелій гриба зимує безпосередньо в тканинах рослини. Після перезимівлі, навесні, гриб активізується, проникаючи в молоді пагони. На нижній стороні листя формуються характерні спороношення яскраво-помаранчевого кольору, які є джерелом вторинного зараження здорових частин рослини або сусідніх кущів.

Умови розвитку та шкідливість. Прохолодна та волога весна є ідеальними умовами для активного спороношення гриба. Шкідливість Arthuriomyces peckianus є критичною, оскільки заражені рослини стають джерелом постійної інфекції. Уражені кущі не здатні давати повноцінний врожай, їхні пагони стають кволими, листя деформується, а з часом рослина повністю гине, що призводить до значних економічних втрат на ягідних плантаціях.

Заходи захисту та контролю. Через системну природу гриба традиційні фунгіциди показують низьку ефективність, тому основна увага приділяється радикальним заходам:

• Повне викорінення уражених кущів із кореневою системою.
• Спалювання рослинних решток як джерел інфекції.
• Використання виключно здорового садивного матеріалу, перевіреного в розплідниках.
• Дотримання просторової ізоляції між новими посадками та старими, занедбаними ділянками.