Бріозіоз винограду

Систематичне положення та тип збудника: Briosia ampelophaga — мікроскопічний гриб, представник аскоміцетів. Це вузькоспеціалізований фітопатоген, який є причиною виникнення бріозіозу на насадженнях винограду. Збудник має грибницю, що проникає в епідермальні тканини рослини-господаря, висмоктуючи поживні речовини та виділяючи токсини, що руйнують клітинні структури.

Хвороби та культури: Головним об'єктом ураження є виноградна лоза. Гриб атакує зелені органи рослини: листя, молоді пагони та черешки. Хвороба характеризується появою некротичних плям, які поступово темніють, призводячи до передчасного відмирання тканин. На уражених ділянках часто можна помітити характерний наліт, що складається з органів спороношення патогена.

Біологія та цикл розвитку: Патоген перезимовує в уражених органах винограду або в опалому листі у формі спокою. Навесні, при підвищенні вологості та температури до оптимальних значень (зазвичай близько 18-22°C), гриб починає активне спороношення. Конідії розносяться за допомогою вітру та вологи, осідаючи на нових зелених частинах рослини, де проростають і утворюють новий міцелій.

Умови розвитку та шкодочинність: Розповсюдженню інфекції сприяє вогкий клімат, тумани та відсутність догляду за густотою кущів. Шкодочинність проявляється у зменшенні асиміляційної поверхні листя, що безпосередньо впливає на врожайність. Крім того, сильне ураження послаблює виноград, роблячи його вразливим до інших інфекцій та знижуючи рівень накопичення цукрів у плодах.

Заходи захисту та контролю: Захист виноградників від бріозіозу базується на інтегрованому підході до агротехніки:

• Регулярне видалення та спалювання залишків лози, де може зберігатися інфекція.
• Забезпечення провітрювання крони через правильне формування та вчасне пасинкування.
• Використання фунгіцидних обробок під час появи перших ознак захворювання.
• Застосування препаратів на основі міді та системних фунгіцидів для стримування розповсюдження спор.