Цератобазидіум

Цератобазидіум — це рід грибів, що належать до родини Ceratobasidiaceae, які є відомими збудниками небезпечних хвороб сільськогосподарських культур. Цей фітопатоген часто функціонує в комплексі з анаморфними формами типу Rhizoctonia. Його життєдіяльність зосереджена переважно в ґрунті, де він накопичується у вигляді грибниці (міцелію) та стійких до несприятливих умов склероціїв.

Гриб викликає низку важких патологій, зокрема кореневі гнилі, «чорну ніжку» сіянців та різні види плямистостей. Серед культур, що найбільше страждають від цього патогену, варто виділити картоплю, рис, цукровий буряк та газонні трави. Хвороба проявляється некротичними ураженнями кореневої системи та нижньої частини стебла, що часто призводить до зрідження посівів або повної загибелі молодих рослин ще до моменту виходу на поверхню ґрунту.

Розвиток Ceratobasidium інтенсивно відбувається за умов високої вологості ґрунту та температурного режиму в діапазоні 15–25°C. Цикл розвитку гриба передбачає його здатність до тривалого сапрофітного існування на рослинних рештках. Поширення патогену здійснюється через заражену ґрунтову масу, поливну воду, інструменти, а також через використання інфікованого посівного або садивного матеріалу.

Шкодочинність гриба проявляється у значному зниженні врожайності та погіршенні якості продукції. За ураження картоплі гриб спричиняє розвиток ризоктоніозу, який впливає не тільки на коріння, але й на утворення бульб, знижуючи їхній розмір та товарний вигляд. У посівах зернових та бобових культур патоген провокує вилягання рослин, що значно ускладнює збір врожаю та призводить до економічних збитків для господарств.

Система захисту від цього збудника базується на поєднанні профілактичних та хімічних заходів:

• Дотримання науково обґрунтованої сівозміни для розриву циклу розвитку інфекції.
• Використання стійких сортів та оздоровленого насіннєвого матеріалу.
• Протруєння насіння та бульб фунгіцидами перед сівбою чи посадкою.
• Регулювання рівня вологості ґрунту та забезпечення належної аерації.
• Застосування біологічних методів контролю за допомогою препаратів, що містять антагоністичні мікроорганізми.