Дилофоспороз злакових

Систематичне положення та тип збудника. Dilophospora alopecuri — це грибковий фітопатоген, що належить до класу Dothideomycetes. Його ключовою біологічною особливістю є асоціація з паразитичними нематодами роду Anguina, які виступають вектором для поширення спор у тканинах рослин.

Хвороби та уражені культури. Гриб спричиняє розвиток дилофоспорозу, який найчастіше вражає пшеницю, жито та ячмінь, а також ряд багаторічних злакових трав. Захворювання призводить до появи специфічних чорних утворень на колоссях, що суттєво знижує продуктивність посівів.

Біологія та цикл розвитку. Збудник поширюється за допомогою конідій, які переносяться нематодами під час їхнього проникнення в молоді пагони або колоски злаків. В уражених тканинах гриб утворює численні пікніди — чорні крапки, що виступають крізь епідерміс листя та колоскових лусок, забезпечуючи подальше розмноження патогену.

Умови розвитку та шкідливість. Розвиток хвороби активується за умов високої вологості в період цвітіння злаків. Шкідливість проявляється в тому, що уражене насіння стає щуплим, втрачає схожість, а самі рослини стають менш стійкими до стресових факторів навколишнього середовища.

Заходи захисту та контролю. Основні стратегії включають:

• Використання сертифікованого насіннєвого матеріалу, очищеного від галів нематод.
• Дотримання сівозміни з інтервалом у 2-3 роки перед поверненням зернових на те саме поле.
• Своєчасна боротьба з бур'янами, які можуть бути носіями нематод та інфекції.
• Оранка з повним загортанням рослинних решток у ґрунт.