Епікоккум

Систематичне положення та природа збудника. Рід Epicoccum належить до відділу Аскоміцети. Це гриб-мікроміцет, який у природних умовах переважно веде сапротрофний спосіб життя, розкладаючи рослинні рештки, проте за наявності сприятливих умов він набуває патогенних властивостей, вражаючи живі тканини багатьох сільськогосподарських культур.

Хвороби та рослини-господарі. Гриб викликає різноманітні плямистості листків, гнилі плодів та суцвіть. В Україні його часто виявляють на посівах озимої пшениці, соняшнику, яблунях та пасльонових культурах. Характерною ознакою зараження є поява плям різного кольору, які згодом покриваються рясним спороношенням, що має специфічний жовтуватий або оранжево-коричневий відтінок.

Біологія та цикл розвитку. Розмноження відбувається за допомогою конідій, які утворюються на спородохіях. Спори гриба надзвичайно стійкі до несприятливих умов і легко поширюються потоками повітря або краплями води. Взимку патоген зберігається у ґрунті, на насінні та в рослинних рештках, що робить його важкодоступним для повного виведення з поля.

Умови поширення та шкодочинність. Активізація гриба відбувається при підвищеній вологості та температурі в межах +20…+25°C. Найбільша шкодочинність проявляється під час дозрівання плодів та зерна, де гриб може спричиняти потемніння тканин, зниження енергії проростання насіння та передчасне відмирання листкового апарату, що негативно впливає на загальний врожай.

Заходи захисту та контролю. Ефективна боротьба з цим грибом базується на комплексних заходах. Основні рекомендації включають:

• Дотримання сівозміни з обмеженням повернення сприйнятливих культур на одне поле.
• Якісне знезараження посівного матеріалу фунгіцидами системної дії.
• Знищення або глибока заробка рослинних решток, де накопичується інфекція.
• Застосування фунгіцидних обробок під час вегетації за появи перших ознак плямистостей.