Кільцювання стовбурів та гілок

Кільцювання (Girdling) в агрономії визначається як критичне пошкодження кори та камбію по периметру стовбура або скелетної гілки. Це не є інфекційним агентом, проте діє як деструктивний чинник, що повністю перериває потік продуктів фотосинтезу від листя до кореневої системи, що робить цей процес одним із найбільш небезпечних механічних впливів на багаторічні культури.

З точки зору патології рослин, кільцювання класифікують як фізичне порушення цілісності тканин. Воно не має систематичного положення, оскільки не є мікроорганізмом. Однак саме через це пошкодження рослина стає вразливою до колонізації патогенними грибами та бактеріями, що часто призводить до вторинного розвитку некрозів стовбура.

Біологічний цикл розвитку дерева після кільцювання характеризується поступовим голодуванням коренів. Внаслідок блокування флоеми поживні речовини накопичуються вище місця пошкодження, що провокує утворення напливів (каллюсу), але нижня частина дерева та коріння втрачають джерело енергії. Без своєчасного втручання дерево втрачає здатність до відновлення.

Умови розвитку кільцювання включають як пряму людську діяльність, наприклад, туге підв'язування гілок дротом, так і пошкодження тваринами — гризунами (мишами, зайцями) або дикими копитними взимку. Також причиною можуть стати наслідки неправильно проведеного щеплення, де дріт чи стрічка вростають у кору, перетворюючись на «удавку».

Шкодочинність цього явища полягає в повільній, але незворотній загибелі рослин. Основні методи контролю та захисту включають:

• Регулярний огляд штамбів та видалення всіх підв'язок.
• Встановлення металевих сіток проти гризунів у прикореневій зоні.
• Зачистку країв пошкодженої кори та обробку фунгіцидними пастами.
• Правильне формування крони без використання жорстких фіксаторів.