Фітоплазма позеленіння гібіскуса

Систематичне положення та тип збудника. Фітоплазма позеленіння гібіскуса є представником неклетинних патогенів класу Mollicutes. Ці організми є облігатними паразитами, що оселяються у флоемі рослин-господарів. Збудник спричиняє глибокі порушення обміну речовин, що призводить до незворотних морфологічних змін у структурі квіток та пагонів декоративних культур.

Хвороби та уражені культури. Патоген викликає характерне захворювання «позеленіння квіток» (greening). Основною жертвою є різні види роду Hibiscus. В результаті зараження природний пігмент квітки заміщується хлорофілом, пелюстки стають дрібними та зеленими, нерідко спостерігається часткове або повне перетворення елементів квітки на листки (філодія).

Біологія та цикл розвитку. Передача інфекції відбувається виключно біологічним шляхом — через комах-векторів, зокрема цикадок. Процес зараження включає період накопичення патогену в організмі комахи, після чого вона стає вірулентною протягом усього життя. Фитоплазма розмножується всередині ситоподібних трубок рослини, поступово поширюючись по всій судинній системі.

Умови поширення та шкодочинність. Розвиток епіфітотій залежить від активності комах-переносників та наявності джерел інфекції у прилеглих територіях. Шкодочинність полягає у повній втраті товарного вигляду рослини, нездатності до нормального цвітіння та загальному пригніченні життєвих функцій, що часто призводить до загибелі декоративного екземпляра.

Заходи захисту та контролю. Оскільки терапевтичні методи боротьби з фітоплазмозами на сьогодні розроблені недостатньо, основний акцент робиться на превентивних діях:

• Негайне видалення та утилізація хворих рослин (викорчовування).
• Систематична обробка насаджень інсектицидами проти комах-сисників.
• Моніторинг стану здоров’я садивного матеріалу перед закупівлею.
• Дотримання карантинних заходів у розплідниках та теплицях.