Дефіцит заліза

Дефіцит заліза є фізіологічним порушенням, яке класифікується як функціональне захворювання рослин. Хоча це не є інфекційним агентом, патологія спричиняє серйозні збої в метаболізмі, призводячи до пригнічення розвитку сільськогосподарських та декоративних культур, що в результаті суттєво знижує врожайність.

Ключовим симптомом захворювання є міжжилковий хлороз. На початкових стадіях тканини між жилками на молодих листках стають жовтими, тоді як жилки зберігають зелений колір. Згодом листки можуть набувати білого кольору, що сигналізує про повну відсутність хлорофілу та припинення процесу фотосинтезу, що часто веде до некрозу та відмирання.

Біологічна роль заліза полягає в забезпеченні стабільності дихальних ферментів та синтезі хлорофілу. Залізо виступає кофактором для багатьох ферментативних реакцій у хлоропластах. Його нестача блокує ланцюги перенесення електронів, що робить рослину вразливою до стресових факторів та значно уповільнює загальний розвиток вегетативної маси.

Основні умови, що провокують дефіцит, пов'язані з фізико-хімічними властивостями ґрунту. Найбільш розповсюдженим чинником є високий рівень pH (лужні ґрунти), за якого залізо перетворюється на недоступну для рослин нерозчинну форму. Також розвиток хлорозу провокують надмірне вапнування, високий вміст бікарбонатів у поливній воді або надлишок фосфатів.

Для контролю цього стану застосовують комплексний підхід, спрямований на відновлення живлення:

• Позакореневе підживлення хелатами заліза для швидкого засвоєння.
• Регулювання кислотності ґрунту шляхом внесення фізіологічно кислих добрив.
• Уникнення надмірного поливу жорсткою водою.
• Використання стійких до хлорозу генотипів рослин та покращення аерації кореневої зони.