Пірикуляріоз рису

Magnaporthe oryzae — це сумчастий гриб, що належить до класу Аскоміцети, який є головним збудником небезпечного захворювання — пірикуляріозу. Цей фітопатоген класифікується як один з найбільш руйнівних агентів у рисосіянні, здатний спричинити значні економічні збитки в усіх регіонах вирощування цієї культури через швидке поширення спор.

Хвороба вражає усі надземні органи рослини: листки, вузли стебла та безпосередньо волоті. Симптоматика проявляється у вигляді плям різної форми, які поступово зливаються, спричиняючи некроз тканин. Найбільш критичним є ураження волоті, що призводить до її ламкості, передчасного всихання та повної відсутності зерна в колосках.

Життєвий цикл гриба базується на формуванні конідій, які активно поширюються вітром та краплями дощу. Після потрапляння на сприйнятливу поверхню спора проростає, утворюючи інфекційну гіфу. Збудник зберігається в ґрунті, на насінні та рослинних рештках у вигляді міцелію, що забезпечує стабільне джерело інфекції для майбутніх сезонів.

Розвитку патогену сприяють умови високої вологості, затяжні дощі та температура повітря в межах +20…+30°C. Велика кількість вологи на листках у нічний час створює ідеальні умови для проростання конідій. Агротехнічні помилки, такі як надмірне азотне живлення, значно підвищують сприйнятливість рису до інфікування цим грибом.

Ефективний контроль вимагає інтегрованого підходу. Основними заходами є вирощування стійких до хвороби гібридів та використання сертифікованого насіння. Хімічна обробка фунгіцидами проводиться превентивно або при появі перших симптомів. Також ефективним є вилучення з поля рослинних решток, які можуть бути носіями грибної інфекції.

• Сівозміна для розриву циклу розвитку збудника
• Контроль рівня азотних добрив
• Застосування фунгіцидів системної дії
• Постійний моніторинг посівів у період вегетації