Феоакремоніум

Феоакремоніум (Phaeoacremonium) — це рід грибів-аскоміцетів, які є небезпечними фітопатогенами, що спричиняють деградацію деревини багатьох багаторічних культур. Гриб належить до родини Togniniaceae і є головним агентом так званих «хвороб виноградної лози», зокрема ески та петрі-хвороби. Це системний патоген, який вражає провідні тканини рослини.

Основними культурами-господарями для цього гриба є виноград, але він також виявляється на кісточкових породах, оливкових деревах та актинідії. Інфекція проникає в рослину переважно через відкриті рани, що утворюються після зимової або літньої обрізки. Міцелій гриба колонізує ксилему, що призводить до закупорювання судин, перешкоджаючи нормальному сокоруху та забезпеченню рослини поживними речовинами.

Життєвий цикл патогену включає формування конідій, які переносяться вітром або дощовими краплями на свіжі зрізи. Ураження часто відбувається в умовах підвищеної вологості. Гриб здатний виживати в сухій деревині протягом тривалого періоду, утворюючи стійкі спори. Він надзвичайно витривалий до багатьох несприятливих факторів, що ускладнює ерадикацію інфекції в насадженнях.

Шкодочинність феоакремоніуму полягає у поступовому виснаженні та відмиранні цілих частин або всієї рослини. Типові симптоми ураження — це некротичні плями на листі, «тигровий» візерунок, передчасне скидання листя та загальне пригнічення росту. Іноді хвороба протікає приховано роками, перш ніж з'являться гострі симптоми, що робить цей патоген особливо небезпечним для стабільних виноградників.

Контроль поширення хвороби потребує інтегрованого підходу, оскільки системних препаратів для повного лікування вже уражених кущів не існує.

• Обов'язкова дезінфекція садового інструменту спеціальними розчинами після кожного куща.
• Обробка ран на деревині фунгіцидними замазками одразу після проведення обрізки.
• Використання лише здорових саджанців, отриманих шляхом меристемного розмноження.
• Видалення хворих частин винограду разом із корінням.