Феоакремоніум алеофільний

Феоакремоніум алеофільний (Phaeoacremonium aleophilum) належить до класу аскоміцетів і є одним із головних чинників, що провокують розвиток хвороб деревини виноградної лози. Цей патоген є ключовим збудником так званого комплексу ески, який призводить до поступової деградації внутрішніх тканин рослини. Його присутність у виноградниках часто стає причиною значних збитків через передчасну загибель багаторічних насаджень.

Найбільш чутливою культурою до цього гриба є виноград, хоча патоген може інфікувати й інші плодові та декоративні дерева. На виноградниках хвороба проявляється некрозами в деревині, які з часом перетворюються на осередки гнилі. Візуальними ознаками ураження є хлороз та некроз тканин між жилками листя, що набувають характерного мозаїчного вигляду, а також різке в'янення частин куща в середині літа.

Життєвий цикл гриба базується на поширенні конідій, які активно вивільняються з ураженої деревини. Основними шляхами зараження є відкриті рани, що виникають після обрізки, граду або механічних пошкоджень. Гриб розвивається у судинах ксилеми, де він утворює міцелій, що перешкоджає нормальному переміщенню води та поживних речовин, одночасно виділяючи специфічні фітотоксини.

Умови, що сприяють поширенню патогена, включають теплу погоду з високою вологістю повітря та опадами, що переносять спори. Найбільша небезпека виникає під час масової обрізки, коли інфекція може передаватися через леза інструментів від хворих кустів до здорових. Здатність гриба виживати в рослинних рештках робить його дуже стійким до зовнішніх факторів середовища.

Боротьба з хворобою є складною через ендофітний спосіб життя патогена, тому головний акцент робиться на профілактичних заходах:

• ретельне вибракування та спалювання хворих частин виноградного куща;
• дезінфекція секаторів та іншого інструменту 70% спиртом або спеціальними розчинами;
• нанесення на зрізи паст, що містять фунгіцидні та загоювальні компоненти;
• вибір ділянок для нових насаджень з гарним дренажем та аерацією.