Церкоспорельозна прикоренева гниль

Збудник церкоспорельозної гнилі Phaeosphaeria herpotrichoides є небезпечним грибковим патогеном, що належить до відділу Аскоміцети. Цей мікроорганізм спеціалізується на ураженні основи стебел колосових культур, викликаючи серйозні фізіологічні порушення у рослин-господарів під час їх вегетації.

Хвороба найбільш інтенсивно розвивається на озимій пшениці, ячмені та житі. Основною візуальною ознакою є поява на нижніх міжвузлях стебла овальних плям з чіткою темною облямівкою, що нагадують «очі». З часом уражена тканина руйнується, що призводить до втрати тургору, передчасного старіння та вилягання посівів.

Цикл розвитку гриба включає збереження інфекції на рослинних рештках у ґрунті. Протягом вологої осені та весни відбувається активне поширення конідій та сумкоспор. Зараження починається з нижніх частин рослин, які контактують із вологим ґрунтом або рослинними залишками, що містять патоген, за помірних температурних умов.

Шкідливість цього збудника полягає у значному недоборі врожаю та погіршенні якості зерна. Рослини, уражені в ранньому віці, часто не утворюють повноцінного колоса. При сильному інфекційному фоні полегання може охоплювати великі площі посівів, що суттєво ускладнює збір врожаю та підвищує собівартість продукції.

Для контролю поширення інфекції необхідний інтегрований підхід:

• Застосування фунгіцидних обробок у фазу початку виходу в трубку.
• Впровадження сівозмін із поверненням зернових не раніше ніж через два сезони.
• Глибока оранка, що забезпечує швидку деструкцію інфікованих залишків.
• Вибір сортів з генетичною стійкістю до вилягання та патогенів.
• Уникнення загущених посівів для покращення циркуляції повітря.