Фомоз люцерни

Систематичне положення та природа збудника: Phoma medicaginis — це мікроскопічний гриб, що належить до класу Dothideomycetes. Це спеціалізований фітопатоген, який є головним агентом виникнення чорної плямистості стебел (фомозу) у багатьох представників родини бобових, з найбільшою шкодочинністю для люцерни посівної.

Хвороби та уражені культури: Патоген провокує розвиток фомозу, який вражає стебла, листя та черешки. Хвороба проявляється появою дрібних, спочатку темно-бурих, а потім чорних плям. З прогресуванням інфекції плями розростаються, охоплюючи великі ділянки стебла, що призводить до передчасного в'янення та відмирання листкового апарату.

Біологія та цикл розвитку: Джерелом інфекції слугують уражені рослинні рештки, де гриб зберігається у формі пікнід протягом зимового періоду. Навесні, при настанні теплих і вологих днів, з пікнід виходять спори, які поширюються краплями дощу, вітром або комахами. Цикл розвитку гриба є багаторазовим, що дозволяє інфекції швидко поширюватися на нові ділянки поля протягом вегетації.

Умови розвитку та шкодочинність: Розвиток Phoma medicaginis активізується за умов підвищеної вологості повітря та помірних температур (близько +18...+20 °C). Шкодочинність полягає у суттєвому зниженні врожайності зеленої маси. Окрім зниження маси врожаю, патоген погіршує якісні показники кормів, зменшуючи вміст протеїну та викликаючи накопичення токсинів, що робить люцерну менш придатною для годівлі тварин.

Заходи захисту та контролю: Для стримування розповсюдження патогену агрономи застосовують комплексний підхід:

• Впровадження сівозмін, що розривають цикл передачі інфекції через ґрунт.
• Використання насіння, очищеного від домішок рослинних решток.
• Раннє скошування травостою при появі перших симптомів, щоб запобігти масовому спороношенню.
• Мінеральне підживлення, зокрема фосфорно-калійними добривами для підвищення резистентності рослин.
• Обробка фунгіцидами на основі системних діючих речовин за умов високого рівня загрози.