Фомопсисове в’янення лохини

Систематичне положення та тип збудника: Phomopsis vaccinii належить до аскоміцетових грибів, що спеціалізуються на паразитуванні на представниках родини вересових. Це мікроскопічний патогенний гриб, який функціонує як паразит, що вражає провідні тканини та кору рослин. Його життєвий цикл характеризується високою пластичністю завдяки здатності утворювати різні типи спороношення, що дозволяє йому перезимовувати безпосередньо в уражених тканинах або рослинних рештках.

Хвороби та культури: Головним об'єктом ураження є лохина висока, хоча патоген може шкодити і журавлині. Хвороба, яку спричиняє цей гриб, відома як фомопсисове в’янення пагонів. Ознаки ураження проявляються у вигляді раптового в’янення верхівкових частин однорічних пагонів, які з часом стають темно-коричневими або чорними. При сильному ураженні некроз швидко поширюється вниз по гілці, що призводить до повного відмирання скелетних гілок.

Біологія та цикл розвитку: Гриб проникає в рослину переважно через рани після обрізки, тріщини від морозу або пошкодження шкідниками. Після проникнення міцелій розростається в корі та деревині, виділяючи токсини, які порушують водний баланс рослини. В умовах високої вологості на поверхні відмерлої кори утворюються пікніди — плодові тіла з великою кількістю конідій, які легко поширюються краплями дощу, вітром або разом із краплями поливної води.

Умови розвитку та шкідливість: Сприятливими факторами для поширення патогену є затяжні опади, помірні температури повітря та висока вологість усередині куща. Шкідливість Phomopsis vaccinii полягає у випаданні значної частини врожаю через загибель плодових пагонів. Уражені плантації втрачають свою продуктивність, ягоди дрібнішають, а в особливо важких випадках спостерігається повна загибель куща, що вимагає проведення розкорчовування та дорогої заміни саджанців.

Заходи захисту та контролю: Контроль захворювання вимагає інтегрованого підходу. Важливо дотримуватися таких рекомендацій:

• Постійний моніторинг стану насаджень для виявлення ранніх ознак хвороби.
• Вирізка уражених пагонів із подальшим їх спалюванням поза межами плантації.
• Використання фунгіцидів на основі діючих речовин, дозволених для використання на ягідниках, особливо у фазу спокою та перед цвітінням.
• Підтримання оптимального мікроклімату шляхом правильного формування крони та проріджування кущів для покращення аерації.