Плеосферуліна

Плеосферуліна (Pleosphaerulina) належить до роду аскоміцетових грибів, що діють як небезпечні фітопатогени. Ці мікроорганізми спеціалізуються на ураженні широкого спектру сільськогосподарських культур, особливо бобових, завдаючи суттєвої шкоди сільському господарству шляхом зниження фізіологічної активності рослин та зменшення їх загальної продуктивності.

Хвороба, що спричинюється цим патогеном, проявляється у вигляді плямистості. На вегетативних органах рослин утворюються осередки некрозу, які з часом розростаються. Уражені тканини втрачають хлорофіл, стають крихкими та відмирають, що призводить до порушення водного обміну та передчасного старіння надземної частини рослини.

Цикл розвитку гриба передбачає поширення конідіями та аскоспорами. Основним джерелом первинної інфекції є залишки уражених рослин, що залишаються на полі після збору врожаю. Гриб здатний витримувати несприятливі умови навколишнього середовища, перезимовуючи у ґрунті або на стерні у формі спокою, що робить його боротьбу з ним досить складною.

Умови високої вологості та стабільних температур повітря є ідеальними для інтенсивного спороношення та інфікування здорових тканин. За наявності крапельно-рідинної вологи спори проникають через продихи або механічні пошкодження епідермісу, швидко колонізуючи міжклітинні простори рослини. Епіфітотійний розвиток хвороби може призвести до втрати до 30-50% врожаю, особливо в регіонах з надмірними опадами.

Стратегія контролю чисельності популяції патогена базується на агротехнічних та хімічних методах. Основними завданнями агронома є:

• Проведення агротехнічних заходів, таких як переорювання полів для знищення джерел інфекції.
• Дотримання просторової ізоляції та чергування культур у сівозміні.
• Застосування фунгіцидів превентивної дії при виявленні перших симптомів.
• Регулювання густоти посівів для забезпечення кращої циркуляції повітря.
• Використання фунгіцидів широкого спектру дії згідно з регламентами застосування.