Церкоспорельозна гниль кореневої шийки

Збудником церкоспорельозної гнилі кореневої шийки є гриб Pseudocercosoporella herpotrichoides, який відноситься до сумчастих грибів (Ascomycota). Цей патоген є однією з найнебезпечніших хвороб основи стебла зернових культур у зонах з помірним кліматом.

Об'єктами ураження є пшениця, ячмінь, жито та інші злаки. Типовим симптомом є поява на прикореневій частині стебла плям, що нагадують «око» з темною облямівкою. З розвитком інфекції уражені тканини руйнуються, стебло стає крихким, що неминуче призводить до вилягання посівів під час наливу зерна.

Біологія гриба тісно пов'язана з умовами навколишнього середовища. Патоген зимує у формі міцелію на рослинних рештках. Активне спороношення відбувається навесні при температурі повітря від +5°C до +15°C та високій вологості. Краплі дощу сприяють переносу конідій на нижні частини стебел молодих рослин.

Шкідливість цього фітопатогену проявляється у зниженні маси 1000 зерен та загальної врожайності. Порушення провідних пучків стебла обмежує потік поживних речовин до колоса, що викликає утворення щуплого зерна. В умовах сильного ураження втрати врожаю можуть складати від 20% до 40%.

Контроль хвороби базується на дотриманні сівозмін, що зменшує накопичення інфекції в ґрунті. Важливо уникати занадто ранніх строків сівби озимих, щоб зменшити період контакту молодих рослин із збудником восени. Хімічний контроль здійснюється шляхом застосування системних фунгіцидів, зокрема в період початку виходу рослин у трубку.

• Дотримання просторової ізоляції та сівозміни.
• Використання стійких до церкоспорельозної гнилі сортів.
• Якісна заробка післяжнивних решток у ґрунт.
• Обробка посівів фунгіцидами при виявленні симптомів.