Псевдопезикула тетраспора

Псевдопезикула тетраспора (Pseudopezicula tetraspora) є вузькоспеціалізованим грибним фітопатогеном, що належить до відділу Ascomycota. Систематично вид входить до класу Leotiomycetes, порядку Helotiales та родини Dermateaceae. Цей збудник є агентом специфічних некротичних захворювань виноградної лози, які негативно впливають на продуктивність та життєздатність насаджень протягом вегетаційного періоду.

Основним об'єктом ураження для цього гриба є виноград культурний (Vitis vinifera). Патоген інфікує переважно надземні органи: листя, черешки та молоді пагони. Характерними симптомами є утворення коричневих некротичних плям, які з часом розростаються. Це призводить до передчасного відмирання листкової пластинки, що суттєво обмежує фотосинтетичну здатність рослини та негативно позначається на формуванні майбутнього врожаю.

Життєвий цикл гриба характеризується наявністю статевої стадії, яка дозволяє йому успішно перезимовувати. Інфекція зберігається у вигляді апотеціїв — плодових тіл сумчастої стадії, що розвиваються на опалому інфікованому листі під виноградними кущами. Навесні, за умов підвищеної вологості, відбувається викид аскоспор, які слугують головним джерелом первинного зараження молодої зелені після початку весняного росту.

Розвиток захворювання та поширення спор тісно залежать від кліматичних умов. Оптимальними для патогена є температури близько +15...+20°C та тривала наявність вологи на поверхні рослин після дощів або рясних рос. Вторинне поширення інфекції здійснюється конідіями, які утворюються на плямах протягом літа. Особливо інтенсивним процес стає у загущених насадженнях з поганою циркуляцією повітря, де вологість повітря залишається високою тривалий час.

Шкодочинність цього патогена виражається у зниженні фізіологічної активності винограду, що призводить до слабкого визрівання лози та накопичення низької кількості цукрів у ягодах. Стратегія захисту базується на таких елементах:

• Агротехнічний контроль: збір та знищення рослинних залишків, де накопичується інфекційний матеріал.
• Формування кущів, що забезпечує швидке просихання листя та гарну освітленість.
• Хімічний захист: застосування фунгіцидів, дозволених на виноградниках, у критичні періоди розвитку патогена навесні та на початку літа.