Іржа сафлору

Систематичне положення та тип збудника. Puccinia carthami належить до царства Гриби (Fungi), відділу Базидіоміцети (Basidiomycota), порядку Іржасті (Pucciniales). Це вузькоспеціалізований облігатний паразит, який уражує переважно рослини роду сафлор. Гриб є активним збудником хвороб, що завдають значної шкоди промисловим посівам олійної культури.

Хвороби та уражувані культури. Патоген спричиняє розвиток іржі сафлору. Хвороба проявляється на всіх надземних частинах рослини, включаючи сім’ядолі та доросле листя. Ураження виглядає як коричневі або іржаві пустули, де гриб формує свої спори. З часом ці утворення поширюються по всій поверхні стебла та листків, провокуючи передчасне засихання тканин.

Біологія та цикл розвитку. Це однохозяїнний паразит, який не потребує проміжного господаря для завершення життєвого циклу. Основним джерелом інфекції є теліоспори, що зберігаються в ґрунті або на пожнивних рештках. Після перезимівлі спори проростають і заражають сходи. Протягом сезону гриб розмножується уредініоспорами, які розносяться вітром на великі відстані, створюючи нові осередки захворювання.

Умови розвитку та шкідливість. Для швидкого поширення хвороби необхідна тепла волога погода. Надмірна вологість повітря та наявність роси є критичними чинниками для інтенсивного спороутворення. Шкідливість патогена полягає у виснаженні рослин, що призводить до зменшення маси тисячі насінин, зниження вмісту олії в ядрі та суттєвого зменшення загального збору врожаю.

Заходи захисту та контролю. Ефективна боротьба базується на інтегрованому підході:

• Використання стійких до іржі сортів та гібридів.
• Суворе дотримання сівозміни.
• Глибока оранка ґрунту для знищення джерел інфекції.
• Використання фунгіцидів для обприскування посівів за перших симптомів захворювання.
• Протруєння насіннєвого матеріалу перед посівом.