Пірикуляріоз рису

Пірикуляріоз рису, спричинений фітопатогеном Pyricularia oryzae, є найнебезпечнішим грибковим захворюванням, що загрожує промисловому вирощуванню рису в усьому світі. Гриб належить до царства Гриби, відділу Аскоміцети, і здатен швидко поширюватися в умовах підвищеної вологості, охоплюючи великі площі посівів за короткий проміжок часу.

Основною культурою-господарем є рис, на якому патоген уражає всі надземні органи: листя, листові піхви, вузли стебла та волоті. На початкових етапах розвитку хвороба діагностується за появою веретеноподібних плям із сірим центром та темно-коричневою облямівкою, що згодом призводить до засихання листків та «білоколосості».

Життєвий цикл гриба включає формування конідій, які переносяться повітряними потоками на значні відстані. У процесі інфікування Pyricularia oryzae формує спеціалізовані структури, що дозволяють грибу механічно проникати в клітини рослини, після чого розпочинається активна колонізація тканин та руйнування внутрішньоклітинних структур.

До основних факторів, що сприяють розвитку епіфітотій, належать: температура повітря в межах +25...+30°C, тривале зволоження листкової поверхні та надмірне внесення азотних добрив, що робить тканини рослин більш вразливими до проникнення інфекції. Порушення агротехнічних норм та використання висхідних сортів без генетичної стійкості значно підвищують ризик епідемії.

Заходи контролю включають поєднання агротехнічних та хімічних методів:

• Використання стійких до патогену сортів селекції.
• Знищення післяжнивних залишків, де гриб зимує.
• Оптимізація режиму зрошення та внесення добрив.
• Обробка посівів фунгіцидами в критичні фази розвитку рослин.