Склеротинія мінор

Систематичне положення та тип збудника. Sclerotinia minor — це ґрунтовий фітопатогенний гриб, що належить до царства Гриби (Fungi), відділу Аскоміцети. Даний вид є облігатним паразитом, що спеціалізується на ураженні кореневої системи та нижньої частини стебла багатьох дводольних сільськогосподарських культур.

Хвороби та рослини-господарі. Патоген викликає прикореневу та стеблову гниль (білу гниль). Найбільш вразливими до цього збудника є такі культури, як арахіс, соняшник, салат, овочеві культури родини пасльонових та бобові. Хвороба проявляється у вигляді розм'якшення тканин біля основи стебла та їх подальшого відмирання.

Біологія та цикл розвитку. Основною формою виживання гриба в несприятливих умовах є дрібні склероції — щільні чорні утворення міцелію. На відміну від спор, склероції здатні зберігати життєздатність у ґрунті протягом багатьох років. Зараження зазвичай відбувається безпосередньо через ґрунт шляхом контакту міцелію, що проростає зі склероціїв, з тканинами рослини.

Умови розвитку та шкодочинність. Оптимальними умовами для росту патогена є помірна температура повітря та висока вологість ґрунту. Sclerotinia minor завдає значної шкоди врожаю, оскільки уражені рослини в'януть і гинуть ще до моменту збору врожаю. Поширення патогена часто пов'язане з перенесенням зараженого ґрунту сільськогосподарською технікою.

Заходи захисту та контролю. Для зниження інфекційного навантаження необхідно застосовувати наступні заходи:

• Впровадження правильної сівозміни, де зернові культури є попередниками для чутливих видів.
• Використання стійких гібридів, якщо вони доступні для конкретного регіону.
• Застосування фунгіцидів під час вегетації за перших симптомів прояву хвороби.
• Ретельне очищення техніки після роботи на заражених полях для запобігання поширенню склероціїв.
• Застосування біопрепаратів, що містять гриби-антагоністи для пригнічення патогена у ґрунті.