Склеротинія журавлинна

Систематичне положення та тип збудника. Склеротинія журавлинна (Sclerotinia oxycocci) є представником царства Гриби, відділу Аскоміцети. Це небезпечний вузькоспеціалізований патоген, що спеціалізується на ураженні рослин родини Вересові, зокрема журавлини. Збудник здатен тривалий час зберігатися в ґрунті у вигляді склероціїв, що робить його вкрай стійким до несприятливих умов середовища.

Хвороби та уражувані культури. Гриб викликає серйозне захворювання — тверду гниль ягід журавлини. Хвороба вражає генеративні органи рослини: квітки, бутони та молоді зав’язі. Результатом інфікування є перетворення плодів на муміфіковані утворення, які вкриваються щільною грибницею, що позбавляє фермерів значної частини врожаю.

Біологія та цикл розвитку. Розвиток патогену тісно пов'язаний з фенофазами журавлини. Навесні склероції, що зимували в ґрунті, формують апотеції, які викидають спори (аскоспори). Комахи-запилювачі та потоки вітру переносять спори на квітки рослин. Гриб проникає всередину зав’язі, де відбувається активне формування нового склероцію замість здорових тканин ягоди.

Умови розвитку та шкідливість. Розповсюдженню збудника сприяє висока вологість повітря та тривалі періоди дощів під час масового цвітіння. Оптимальні умови дозволяють патогену вражати до 30-50% врожаю, якщо не вжити вчасних заходів. Уражені ягоди стають легкими, порожніми всередині, з твердою оболонкою, що ускладнює механізоване збирання та сортування.

Заходи захисту та контролю. Ефективна стратегія захисту плантацій журавлини базується на поєднанні профілактики та хімічного захисту. Важливо не допустити накопичення інфекційного фону на полі. Основні кроки включають:

• Засипання ґрунту шаром піску для ізоляції склероціїв.
• Регулярне видалення рослинних залишків з ділянок після збору врожаю.
• Використання фунгіцидів під час фази цвітіння для блокування проникнення спор.
• Моніторинг вологості ґрунту та забезпечення оптимального дренажу на плантації.