Септоріоз гладіолуса

Septoria birgitae — це вузькоспеціалізований фітопатоген, що належить до царства Гриби (Fungi), відділу Аскомікоти (Ascomycota), роду Септорія (Septoria). Цей гриб є збудником небезпечного інфекційного захворювання гладіолусів, яке призводить до значного ураження вегетативних органів культури та зниження її декоративних якостей.

Хвороба, яку провокує цей мікроміцет, проявляється у вигляді септоріозної плямистості. Первинні симптоми ураження виникають на нижніх листках у вигляді невеликих плям, які поступово збільшуються, набуваючи коричневого або темно-бурого забарвлення з вираженою облямівкою. Поширення інфекції призводить до передчасного відмирання листкової пластинки та ослаблення рослини в цілому.

Біологічний цикл розвитку гриба передбачає утворення пікнід — спеціалізованих плодових тіл, у яких формуються конідії. Інфекція перезимовує у ґрунті на залишках рослин або на поверхні цибулин у вигляді міцелію та пікнід. Навесні, при підвищенні температури та вологості, відбувається активне звільнення конідій, які потрапляють на здорові тканини рослин через краплі води або вітром.

Для розвитку патогена найсприятливішими є умови з високою вологістю повітря та температурою в межах 18–25°C. Загущення посадок гладіолусів, відсутність належної аерації ґрунту та частий дощовий полив по листю створюють ідеальне середовище для швидкого прогресування захворювання, що може призвести до епіфітотій на окремих ділянках.

Основними заходами контролю є:

• використання тільки здорового та знезараженого посадкового матеріалу;
• вирощування стійких до септоріозу сортів;
• ретельне очищення ділянки від рослинних решток восени;
• профілактичне використання фунгіцидів;
• дотримання просторової ізоляції та оптимальної щільності посадки.