Карликовість сорго

Карликовість сорго (Sorghum stunt) — це інфекційне захворювання, збудником якого є фітоплазма. Ці внутрішньоклітинні паразити вражають судинну систему рослин, а саме провідні тканини (флоему), що призводить до системного ураження всього організму. Хвороба є однією з головних загроз для промислового вирощування сорго, оскільки її симптоми часто виявляються надто пізно.

Характерною особливістю уражених рослин є їх виражене відставання у рості, через що культура виглядає значно меншою за здорові зразки. Спостерігається аномальне кущення, потовщення стебла, а також хлороз або некротичні плями на листковій пластинці. Метелки на таких рослинах часто залишаються в піхвах листків або не утворюються зовсім, що робить вирощування таких посівів економічно недоцільним.

Біологія збудника базується на трансмісивному шляху передачі. Основними векторами, що переносять фітоплазму від хворих рослин до здорових, є комахи-переносники з ряду рівнокрилих (переважно цикадки). Потрапляючи в організм комахи під час живлення соком, патоген розмножується в ній, після чого стає здатним ініціювати зараження здорових посівів під час наступного контакту з рослиною.

Умови для поширення захворювання безпосередньо залежать від кліматичних факторів та агрофону. Висока температура повітря стимулює активність переносників, що сприяє швидкому розповсюдженню збудника по полю. Важливу роль у збереженні інфекції відіграють бур'яни, що ростуть навколо полів, адже вони виступають природними резервуарами для фітоплазми протягом зимового та весняного періодів.

Система захисту від карликовості сорго повинна бути спрямована на розрив ланцюга передачі інфекції. До ефективних заходів належать:

• Використання генетично стійких або толерантних гібридів сорго.
• Просторова ізоляція нових посівів від джерел інфекції.
• Ретельне знищення бур'янів як місць зимівлі переносників.
• Своєчасне застосування інсектицидів для контролю чисельності популяції цикадок.