Парша яблуні

Spilocaea pomi — це анаморфна стадія збудника, що викликає паршу яблуні, одну з найбільш економічно значущих хвороб у плодівництві. Гриб належить до відділу Аскоміцети і характеризується здатністю уражати вегетативні органи дерева, що призводить до суттєвого зниження врожайності та якості плодів.

Основними об’єктами ураження є яблуня культурна та дикі види роду Malus. Хвороба проявляється на листках, квітконіжках, зав'язях та плодах. На початкових етапах виникають світлі плями, які з часом набувають оливкового забарвлення, вкриваються оксамитовим нальотом, а згодом чорніють, викликаючи деформацію тканин плоду.

Біологічний цикл гриба тісно пов'язаний з опалим листям, де він проводить зиму у вигляді псевдотеціїв. З початком вегетації та встановленням дощової погоди патоген викидає аскоспори, які розносяться вітром на молоді частини дерева. Надалі хвороба поширюється за допомогою конідій, які утворюють нові покоління протягом усього літа.

Розвиток інфекції стимулюється високою вологістю повітря та тривалими опадами. Оптимальна температура для проростання спор становить від +16 до +20°C. Відсутність належної аерації крони та загущені посадки створюють мікроклімат, ідеальний для стрімкого розмноження гриба в садах.

Контроль над поширенням патогену досягається інтегрованою системою захисту. Вона охоплює знищення джерел інфекції шляхом прибирання листя та обробку дерев фунгіцидами з різними механізмами дії. Важливо чергувати препарати для запобігання розвитку резистентності у гриба.

• Санітарна обрізка та видалення пошкоджених пагонів.
• Використання сортів, стійких до парші.
• Мульчування або перекопування ґрунту в пристовбурних колах.
• Обприскування саду фунгіцидами згідно з фазами розвитку дерева.