Зелений довгоносик

Систематичне положення. Представники роду Chlorophanus належать до родини довгоносиків (Curculionidae) ряду твердокрилих (Coleoptera). Це комахи з характерним яскраво-зеленим або жовто-зеленим забарвленням тіла, що дозволяє їм ідеально маскуватися серед листя та трави в період активного живлення.

Культури, що пошкоджуються. Цей шкідник є поліфагом, що дозволяє йому завдавати шкоди різноманітним сільськогосподарським культурам. Найбільш уразливими до його нападу є цукровий буряк, багаторічні бобові трави та різні овочеві культури. Крім того, жуки часто зустрічаються на диких рослинах, що межують із сільськогосподарськими угіддями.

Біологія та цикл розвитку. Розмноження та розвиток Chlorophanus залежить від температурних умов та вологості ґрунту. Після виходу з місць зимівлі, якими зазвичай слугують поверхневі шари ґрунту або купи рослинних решток, жуки починають інтенсивно харчуватися. Протягом сезону розвивається одне покоління, причому личинки ведуть прихований спосіб життя в ґрунті, харчуючись корінням.

Характер пошкоджень та шкодочинність. Імаго пошкоджують наземну частину рослин, обгризаючи краї листків, що призводить до появи фігурних виїмок. Найбільшу небезпеку вони становлять для молодих сходів, де сильне пошкодження може призвести до повної загибелі окремих рослин або значного відставання їх у рості, що в результаті прямо впливає на зниження врожайності.

Заходи захисту. Система захисту посівів від зеленого довгоносика базується на агротехнічних та хімічних методах:

• Проведення ретельної передпосівної культивації для знищення лялечок та імаго.
• Просторова ізоляція посівів від багаторічних трав, де накопичується шкідник.
• Обробка інсектицидами по краях полів при масовій появі жуків.
• Боротьба з бур’янами, які слугують початковою кормовою базою для комах.