Букарка

Букарка, відома латиною як Deporaus tristis, належить до родини трубкокрутів (Attelabidae), ряду твердокрилих. Цей невеликий жук з характерним синьо-зеленим металевим відливом є одним із найбільш небезпечних шкідників косточкових та зерняткових культур у плодових садах.

Шкідник активно пошкоджує яблуні, груші, сливи, вишні та абрикоси. Вже на початку весни жуки починають живитися бруньками, що розпускаються, а пізніше переходять на молоде листя та квітконіжки, завдаючи значної шкоди майбутньому врожаю та загальному стану дерева.

Біологія розвитку комахи тісно пов'язана з фенофазами плодових дерев. Після спарювання самка відкладає яйця в тканини листа, після чого підгризає черешок, що призводить до в'янення частини листка. Личинка розвивається всередині скрученого листа, а після завершення циклу живлення заглиблюється в ґрунт на глибину 5–10 см для заляльковування.

Основним симптомом ураження є масове в'янення листя, яке згодом чорніє та скручується, нагадуючи пошкодження, спричинені іншими трубкокрутами. Пошкоджені дерева втрачають частину асиміляційної поверхні, що призводить до дефіциту поживних речовин та різкого зниження продуктивності саду.

Для захисту насаджень необхідно впроваджувати комплексні заходи. До них належить збір та знищення опалого листя, своєчасна оранка або перекопування ґрунту в міжряддях для знищення лялечок, а також застосування інсектицидів у критичні фази розвитку шкідника: під час розпускання бруньок та відразу після цвітіння.