Казарка

Казарка (Rhynchites bacchus) є одним із найнебезпечніших представників родини довгоносиків (Curculionidae), що належить до ряду твердокрилих. Цей жук має яскраве червоно-мідне забарвлення з металевим відливом, що дозволяє легко ідентифікувати його серед іншої ентомофауни в саду.

Цей шкідник вирізняється своєю поліфагією. Основним об'єктом живлення є яблуня, але він також завдає значної шкоди хмелю, капусті, буряку кормовому, перцю, томатам, баклажанам та гороху. В умовах високої чисельності комахи здатні пошкоджувати як генеративні органи, так і молоді пагони зазначених культур.

Біологічний розвиток комахи передбачає зимівлю дорослих особин у ґрунті або під опалим листям. Навесні, під час набухання бруньок, вони виходять на поверхню. Самки відкладають яйця безпосередньо у плоди, підпилюючи при цьому плодоніжку, що призводить до припинення живлення плоду та його подальшого опадання.

Шкідливість казарки полягає у механічному пошкодженні тканин рослин. На плодах з'являються характерні виразки та отвори, через які розвиваються грибкові інфекції, зокрема плодова гниль. Рослина втрачає товарний вигляд врожаю, а при інтенсивних атаках можлива повна втрата врожаю яблук та пошкодження вегетативних частин овочів.

Для контролю чисельності застосовують комплексний підхід. Рекомендується регулярне розпушування пристовбурних кіл, що порушує умови залягання лялечок у ґрунті. Важливим заходом є збір та знищення падалиці, де часто розвиваються личинки. При перевищенні економічного порогу шкодочинності проводять обробки інсектицидами згідно з графіком захисту саду.