Букарка

Букарка (Neocoenorrhinus pauxillus) — небезпечний шкідник, що належить до родини трубкокрутів (ряд твердокрилих). Цей жук є одним з найшкідливіших комах у промислових та аматорських садах, оскільки вражає генеративні органи плодових дерев на ранніх стадіях розвитку.

Хоча пріоритетною культурою для живлення є яблуня домашня, цей шкідник має широку харчову спеціалізацію. У разі масового розмноження букарка здатна пошкоджувати інші кісточкові та зерняткові дерева, а також випадково зустрічатися на таких культурах, як томати, перець, баклажан, картопля, капуста, кормовий буряк та горох, хоча для них вона не є ключовим фітофагом.

Біологія виду передбачає зимівлю імаго у ґрунті. Вихід жуків на поверхню збігається з фазою розпускання бруньок. Після додаткового живлення самки відкладають яйця, вигризаючи заглиблення у молодих плодах або черешках. Розвиток личинок відбувається всередині пошкоджених частин рослини, що спричиняє їхнє передчасне в’янення та опадання.

Основними ознаками ураження є пошкоджені бруньки, що не розпускаються, а також масове опадання зав’язі яблуні. Вредоносність полягає не лише у втраті частини врожаю, але й у загальному послабленні дерева через порушення процесів фотосинтезу та живлення. Пошкоджені плоди деформуються і втрачають товарну цінність.

Для ефективного захисту саду необхідний комплексний підхід. Рекомендується проводити своєчасне обприскування інсектицидами під час виходу жуків із ґрунту та до початку цвітіння. Важливу роль відіграють агротехнічні заходи: розпушування пристовбурних кіл, своєчасне видалення падалиці та знищення рослинних решток, у яких розвиваються личинки.

• Застосування інсектицидів у фазі «зеленого конуса».
• Механічне струшування жуків з дерев на спеціальні підстилки.
• Санітарна очистка саду від опалої зав’язі та листя.