Двозуба злакова попелиця

Двозуба злакова попелиця (лат. Diuraphis) є представником ряду напівтвердокрилих, родини справжніх попелиць (Aphididae). Це небезпечний сисний шкідник, який спеціалізується на пошкодженні злакових культур, викликаючи суттєві втрати врожайності пшениці, ячменю та жита у багатьох агрокліматичних зонах.

Коло шкідливих об'єктів охоплює переважно колосові злаки, як культурні, так і дикорослі трави. Попелиця обирає для живлення найбільш молоді та ніжні частини рослин, зокрема листя, що тільки починає розгортатися, та стебла, що призводить до загального пригнічення посівів у фази кущення та виходу в трубку.

Біологічний цикл розвитку характеризується високою швидкістю розмноження. Завдяки партеногенезу самки здатні продукувати велику кількість нащадків без участі самців. За сприятливих погодних умов, зокрема при сухій та помірно теплій погоді, чисельність шкідника зростає в геометричній прогресії, створюючи щільні колонії на рослинах-господарях.

Вредоносність полягає у введенні в рослинні тканини токсичних ферментів слини. Це викликає специфічні симптоми: листя скручується, змінює забарвлення на хлоротичне (біле або жовтувате), а згодом відмирає. Пошкоджені рослини відстають у рості, погано формують колос, а зерно в них стає щуплим, що суттєво знижує показники якості врожаю.

• Дотримання сівозміни та знищення падалиці зернових.
• Своєчасна обробка посівів інсектицидами за появи перших колоній.
• Залучення ентомофагів (сонечок, златоочок, наїзників).
• Використання стійких до шкідника сортів зернових культур.

Система захисту базується на моніторингу посівів. Важливо не допустити досягнення порогових значень чисельності, оскільки пошкодження, завдані тлею, часто є незворотними для майбутнього врожаю. Комбінація превентивних агротехнічних заходів із виваженим використанням засобів захисту рослин дозволяє надійно мінімізувати ризики.