Горохова попелиця

Горохова попелиця (Acyrthosiphon pisum) — це широко поширений шкідник з ряду напівтвердокрилих, родини справжніх попелиць. Вид вирізняється здатністю до швидкої колонізації рослин завдяки активному розмноженню та міграції крилатих особин між полями, що створює постійну загрозу для агроценозів.

Ця попелиця є поліфагом, тому, окрім гороху та конюшини, вона завдає шкоди багатьом іншим культурам: цибулі ріпчастій, буряку кормовому, ріпаку озимому, капусті городній, коноплям посівним, перцю овочевому, дині та соняшнику однорічному. Висока адаптивність дозволяє їй виживати на різних типах агроландшафтів.

Біологія шкідника передбачає складний цикл розвитку із чергуванням способів розмноження. Зимуюча стадія представлена яйцями, що відкладаються на зимуючих бобових культурах. З настанням тепла з'являються личинки, які перетворюються на дорослих самок-засновниць, що дають початок численним поколінням протягом усього вегетаційного періоду.

Шкідливість проявляється у механічному пошкодженні тканин рослини через висмоктування соків, що призводить до деформації органів, пригнічення росту та зниження імунітету. Також попелиця виділяє медвяну росу, на якій розвиваються сажкові грибки, та виступає переносником небезпечних вірусних хвороб, зокрема вірусу жовтої мозаїки.

Ефективний захист включає такі заходи:

• Просторова ізоляція посівів гороху від багаторічних трав.
• Дотримання сівозміни та своєчасне знищення бур'янів.
• Використання хімічних препаратів на основі фосфорорганічних сполук або неонікотиноїдів.
• Сприяння розмноженню корисних комах, таких як сирфіди та галиці.