Евкаліптовий довгоносик

Gonipterus pulverulentus, відомий як евкаліптовий довгоносик, належить до родини Curculionidae (довгоносики) ряду твердокрилих. Цей вид є спеціалізованим фітофагом, що завдає значної шкоди промисловим та декоративним насадженням евкаліпта, стаючи справжньою загрозою для лісового господарства у багатьох країнах світу.

Шкідник переважно пошкоджує різні види евкаліптів, віддаючи перевагу молодим листовим пластинкам та пагонам. Особлива небезпека полягає у тому, що насадження, які піддаються регулярному нападу, поступово втрачають життєздатність, що призводить до припинення росту та масового всихання гілок.

Біологія виду характеризується швидким циклом розвитку, особливо у сприятливих кліматичних умовах. Самка відкладає яйця групами на листя, накриваючи їх захисним шаром секрету. Личинки розвиваються, активно харчуючись тканинами листа, після чого заляльковуються. Залежно від температурного режиму, за сезон може з'явитися від двох до чотирьох поколінь.

Пошкодження мають вигляд грубого обгризання країв листя дорослими жуками та виїданням м'якоті між жилками, що робить листок «мереживним». Така дефоліація суттєво послаблює дерево, знижуючи його імунітет до хвороб та негативного впливу посухи або морозів.

Для боротьби зі шкідником застосовують:

• Біологічний захист, зокрема використання паразитичних перетинчастокрилих комах.
• Моніторинг чисельності за допомогою візуального огляду крон дерев.
• Заборона ввезення зараженого садивного матеріалу у карантинні зони.
• Обробка інсектицидами системної дії молодих саджанців у розсадниках.