Злаково-черемхова попелиця

Систематичне положення злаково-черемхової попелиці (Hysteroneura setariae) належить до ряду напівтвердокрилих (Hemiptera), родини справжніх попелиць (Aphididae). Це комаха з неповним перетворенням, що має складний життєвий цикл із зміною кормових рослин, що робить її особливо небезпечною для агроценозів.

Культури, що пошкоджуються, включають як багаторічні рослини, так і однорічні сільськогосподарські культури. Черемуха є обов'язковим первинним господарем, де відбувається зимівля шкідника. Серед вторинних господарів найбільшої шкоди попелиця завдає посівам пшениці, ячменю, рису, сорго та інших злакових трав, що становлять основу раціону агрокультур.

Біологія та цикл розвитку шкідника базуються на міграції. Зимуюча стадія — яйце, що зберігається в тріщинах кори черемухи. Навесні виплоджуються засновниці, які створюють колонії. Пізніше утворюються крилаті особини-мігранти, що перелітають на злакові поля, де протягом літа розвивається декілька поколінь партеногенетичних самок, забезпечуючи експоненціальне зростання чисельності популяції.

Характер пошкоджень та шкодочинність зумовлені механічним пошкодженням тканин рослин через висмоктування соку. Це призводить до виснаження рослин, зниження маси зерна та деформації листя. Окрім прямої шкоди, попелиця є переносником небезпечних фітовірусів, зокрема вірусу жовтої карликовості ячменю, що може призвести до повної втрати врожаю на заражених ділянках.

Заходи захисту передбачають інтегрований підхід.

• Проведення моніторингу посівів починаючи з фази виходу в трубку.
• Дотримання просторової ізоляції між полями та насадженнями черемухи.
• Застосування інсектицидів контактно-системної дії при перевищенні економічного порогу шкодочинності.
• Використання стійких сортів зернових культур.