Довгоносик-ларинус

Систематичне положення: Larinus meleagris належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родини довгоносиків (Curculionidae). Це спеціалізований фітофаг, який у своїй життєдіяльності тісно пов'язаний із представниками родини айстрових (складноцвітих), переважно з будяками та волошками.

Культури та шкідливість: Основними об'єктами живлення цього виду є рослини з родів Carduus, Cirsium та Centaurea. Хоча цей шкідник рідко уражує польові агрокультури, він становить серйозну загрозу для насінницьких посівів декоративних рослин та культурних видів складноцвітих, оскільки личинки знищують насіння всередині кошиків.

Біологія та цикл розвитку: Життєвий цикл комахи тісно прив'язаний до періоду цвітіння кормових рослин. Дорослі особини зимують у верхньому шарі ґрунту або під рослинними рештками. Навесні жуки починають додаткове живлення на листках і молодих пагонах, після чого самки відкладають яйця безпосередньо в бутони або молоді суцвіття, де згодом розвиваються личинки.

Характер пошкоджень: Основна шкода завдається личинковою стадією. Личинка виїдає внутрішні частини квітки та зав'язі, що призводить до повної втрати насіннєвої продуктивності конкретного кошика. Дорослі жуки також пошкоджують вегетативні органи рослин, прогризаючи отвори в листках, що послаблює загальний стан рослини в посушливі періоди.

Заходи захисту: Контроль чисельності шкідника будується на агротехнічних та хімічних методах. Рекомендується:

• Скошування бур'янів до початку достигання насіння для переривання циклу розвитку.
• Глибока осіння оранка ґрунту для знищення місць зимівлі імаго.
• Застосування інсектицидів системної дії в період бутонізації при перевищенні економічного порогу шкідливості.