Букарка

Букарка (Lasiorhynchites sericeus) — це невеликий жук-довгоносик, що належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини трубкокрутів (Attelabidae). Цей шкідник є поширеним мешканцем садів і може завдавати серйозної шкоди продуктивності плодових культур, харчуючись їхніми органами в період активної вегетації.

Шкідник найчастіше вражає яблуню, грушу, сливу, вишню та абрикос. У період ранньої весни жуки активно живляться бруньками, що набрякають, молодими листками, суцвіттями та зав’язями. Інтенсивне пошкодження генеративних органів у цей час призводить до значного зниження врожайності.

Цикл розвитку букарки передбачає повне перетворення. Дорослі особини зимують у верхньому шарі ґрунту або під рослинними залишками. Після весняного пробудження вони мігрують на дерева. Самки відкладають яйця в молоді плоди або черешки листків, після чого підгризають їх, що викликає опадання. Личинки, що відроджуються, живляться тканинами плодів, які вже лежать на землі.

Шкодочинність полягає не лише у прямому знищенні врожаю, а й у деформації листків та пагонів. Ознаками зараження є дрібні проколи на бруньках, в’янення та опадання зав’язі. Якщо вчасно не вжити заходів, чисельність популяції може різко зрости, що призведе до серйозних втрат продукції.

Для захисту саду слід поєднувати комплекс заходів. Агротехнічні методи включають своєчасне прибирання опалих плодів та розпушування пристовбурних кіл для знищення лялечок. Хімічний захист передбачає обприскування інсектицидами в період масового виходу шкідника, особливо перед цвітінням та після нього, щоб мінімізувати вплив на запилювачів.

• Систематичний збір падалиці.
• Перекопування ґрунту під деревами восени та навесні.
• Застосування інсектицидів згідно з регламентом.
• Механічне струшування жуків на підстилку.