Болотний довгоносик

Lepyrus palustris, відомий як болотний довгоносик, є представником ряду твердокрилих (Coleoptera) родини довгоносиків (Curculionidae). Цей вид комах обирає середовища з підвищеною вологістю, тому найчастіше зустрічається на низинах, берегах річок та у вологих лісових зонах, де розташовані його кормові рослини.

Основними об’єктами ураження цього шкідника є види вербових (Salicaceae), зокрема верба та тополя. У сільському та лісовому господарстві шкода від довгоносика проявляється у вигляді пошкодження бруньок, молодого листя та пагонів, що негативно впливає на загальний стан саджанців та дорослих дерев у меліоративних насадженнях.

Біологія розвитку комахи передбачає зимівлю імаго у ґрунті або під шаром опалого листя. Навесні, після відновлення активності, жуки починають додаткове живлення. Самки відкладають яйця, з яких згодом виходять личинки, що розвиваються у тканинах рослин або підземній частині, харчуючись м'якими тканинами та кореневою системою.

Шкодочинність болотного довгоносика виражається у поїданні країв листкової пластинки («фігурне об'їдання») та пошкодженні молодих пагонів, що може призвести до їх засихання. У молодих насадженнях це спричиняє деформацію стовбура, зниження приросту біомаси та загальне пригнічення фізіологічних процесів розвитку рослини.

• Проведення регулярного фітосанітарного моніторингу насаджень.
• Видалення бур'янів та залишків рослин, де зимують шкідники.
• Застосування інсектицидів широкого спектра при досягненні економічного порогу шкідливості.
• Залучення природних ворогів, зокрема комахоїдних птахів.

Заходи захисту повинні бути комплексними. Крім хімічних обробок інсектицидами, важливо дотримуватися правил сівозміни та просторової ізоляції від дикорослих джерел зараження. Регулярний огляд плантацій у весняний період дозволяє виявити популяцію на ранніх етапах і мінімізувати застосування пестицидів.