Аргентинський стебловий довгоносик

Аргентинський стебловий довгоносик (Listronotus bonariensis) належить до родини довгоносиків (Curculionidae), ряду твердокрилих. Цей вид є небезпечним фітофагом, здатним завдавати значної шкоди посівам злакових трав та сільськогосподарським зерновим культурам, стрімко поширюючись у регіонах з помірним кліматом.

Основними об’єктами ураження є райграс, пшениця, ячмінь, овес, просо та кукурудза. Дорослі особини (імаго) живляться епітелієм листя, створюючи невеликі виїмки, але справжня загроза походить від личинок. Саме вони проникають усередину стебла, де харчуються м’якими тканинами, що призводить до деформації та відмирання рослини.

Біологія шкідника передбачає складний розвиток: самки відкладають яйця в тканини рослин, переважно біля основи стебла. Личинка, яка вилуплюється, вгризається всередину і проходить кілька етапів розвитку (інстарів). Завершивши живлення, личинка залишає стебло і заглиблюється в ґрунт, де відбувається заляльковування. Кількість поколінь за рік залежить від суми активних температур.

Типові симптоми пошкодження включають в’янення центрального листа, який згодом жовтіє та засихає. При інтенсивному ураженні відбувається масове вилягання стебел і передчасна загибель посівів. Агрономи фіксують значне зниження продуктивності колоса, що негативно відображається на загальній врожайності та якості зерна.

Для контролю чисельності популяції застосовують систему інтегрованого захисту. Вона включає такі заходи:

• Використання насіння, обробленого системними інсектицидами перед посівом.
• Дотримання просторової ізоляції між посівами злакових та багаторічних трав.
• Впровадження біологічних агентів, таких як ентомопатогенні гриби.
• Моніторинг полів за допомогою пасток для вчасного виявлення імаго.