Довгоносик-стеблоїд

Рід Lixus представлений низкою видів жуків-довгоносиків (родина Curculionidae, ряд Coleoptera), які спеціалізуються на пошкодженні стеблової частини культурних рослин. Це небезпечні ентомофаги, здатні спричинити значні втрати врожаю на плантаціях цукрових буряків та інших сільськогосподарських культур.

Найбільшої шкоди цей шкідник завдає посівам буряків, проте окремі види також живляться на представниках родини капустяних. Висока адаптивність дозволяє їм легко переходити з дикорослих видів лободи чи гірчиці на культурні посіви, що створює постійний осередок інвазії на полях.

Життєвий цикл включає фази яйця, личинки, лялечки та імаго. Дорослі жуки виходять із зимівлі після прогрівання ґрунту. Після живлення та спарювання самки відкладають яйця в тканини рослин. Личинки, що вилуплюються, вигризають ходи всередині стебел або черешків листя, де й проходять весь свій розвиток до стадії заляльковування.

Характерною ознакою пошкодження є поява потовщень або здуть на черешках та стеблах. Рослини стають вразливими до вітру та механічних пошкоджень, відстають у рості, а в разі сильної інвазії можуть передчасно в’янути. Істотне зниження маси коренеплоду та накопичення цукру є прямим наслідком життєдіяльності шкідника.

Для контролю чисельності довгоносика-стеблоїда рекомендується:

• Ретельна боротьба з бур'янами, що є кормовою базою для дорослих жуків.
• Дотримання просторової ізоляції між полями поточного та минулого року посіву.
• Використання інсектицидів системної дії в критичні фази розвитку шкідника.
• Післязбиральна обробка ґрунту, що перериває цикл розвитку личинок у залишках рослин.