Стебловий довгоносик-лінус

Систематичне положення шкідника: ряд твердокрилі (Coleoptera), родина довгоносиків (Curculionidae). Lixus scabricollis є спеціалізованим фітофагом, який переважно пошкоджує посіви цукрового, кормового та столового буряка, а також розмножується на бур’янах родини лободових.

Культури та характер пошкоджень охоплюють представників родини лободових (Chenopodiaceae). Дорослі жуки вигризають отвори в листках, проте основну загрозу становлять личинки. Вони проникають усередину черешків листя та стебел, де вигризають поздовжні ходи, що призводить до порушення провідної системи рослини та її поступового в’янення.

Біологія та цикл розвитку характеризуються розвитком однієї генерації протягом року. Зимують імаго у верхньому шарі ґрунту або під рослинними рештками. З настанням тепла жуки починають вихід і додаткове харчування. Яйця самки відкладають по одному в отвори, зроблені в епідермісі черешків, де і відбувається подальший розвиток личинки до стадії лялечки.

Шкодочинність виявляється у зниженні маси коренеплодів та зменшенні вмісту цукру в них. Через пошкодження стебел рослини стають вразливими до вітру та механічних навантажень. Крім того, вигризені ходи стають воротами для проникнення патогенних мікроорганізмів, що сприяє розвитку гнилей та суттєвому зниженню якості врожаю.

Заходи захисту ґрунтуються на поєднанні профілактичних дій та хімічного контролю. Основні рекомендації включають:

• Дотримання сівозміни з просторовою ізоляцією посівів буряка.
• Ретельне знищення бур’янів, які є резерваторами шкідника.
• Глибока зяблева оранка для знищення місць зимівлі.
• Використання інсектицидів при перевищенні ЕПШ під час масового заселення посівів.