Грушева злакова попелиця

Систематичне положення. Грушева злакова попелиця (Longiunguis pyrarius) належить до ряду напівтвердокрилих (Hemiptera), родини справжніх попелиць (Aphididae). Цей вид спеціалізується на живленні соками рослин, маючи розвинений життєвий цикл із переходом між різними видами господарів.

Культури, що пошкоджуються. Первинним господарем є груша, на якій відбувається розмноження ранньою весною та розвиток зимуючих стадій. Влітку шкідник мігрує на вторинні кормові рослини, якими є переважно злакові трави, що дозволяє йому розширювати ареал поширення в межах агроценозу.

Біологія та цикл розвитку. Зимує попелиця у стадії яйця на корі гілок груші. Весною з них відроджуються личинки-засновниці, що дають початок багатьом поколінням безкрилих та крилатих самок. Міграція на злаки відбувається при зниженні якості корму на груші, а восени шкідники повертаються на плодові дерева для відкладання яєць.

Характер пошкоджень та шкодочинність. Шкідники концентруються на нижньому боці листків, висмоктуючи соки, що спричиняє скручування, пожовтіння та відмирання листкових пластинок. Сильне заселення призводить до передчасного опадання листя та зниження зимостійкості дерев. Виділення медяної роси створює умови для розвитку сажкових грибів.

Заходи захисту. Система захисту передбачає використання інсектицидів у критичні фази розвитку: під час набрякання бруньок та в період інтенсивного росту пагонів. Важливо своєчасно знищувати бур'яни, особливо злакові, навколо садів. Рекомендується залучення природних ентомофагів, таких як сонечка та златоочки, для природного контролю популяції.