В’язовий довгоносик

В’язовий довгоносик (Magdalis armicollis) — це представник ряду твердокрилих (Coleoptera), що належить до родини Curculionidae. Цей шкідник є специфічним ворогом ільмових порід дерев. Дорослі особини характеризуються невеликим розміром тіла та подовженою головотрубкою, що притаманно усім представникам родини довгоносиків, допомагаючи їм проникати в тканини рослини.

Об'єктами живлення цього комахи є різні види в'язів (Ulmus). Найбільшу небезпеку жук становить для ослаблених дерев, що мають ознаки хвороби або знаходяться у стресовому стані через посуху. Поширення цього шкідника часто фіксується у міських парках та полезахисних лісосмугах, де в’язи є домінуючими породами.

Життєвий цикл в’язового довгоносика передбачає розвиток личинок безпосередньо у внутрішніх тканинах стовбура та гілок. Після спарювання самиці відкладають яйця в кору, з яких згодом виходять личинки. Личинки прокладають довгі ходи, живлячись поживними речовинами, що знаходяться між корою та деревиною. Окукливание відбувається в кінці ходу під корою або в поверхневому шарі деревини.

Шкодочинність комахи полягає у фізичному пошкодженні провідних тканин рослини. Через прогризені ходи порушується нормальний обмін речовин, що веде до поступового в’янення та відмирання гілок. У місцях активності личинок кора може відшаровуватися, а під деревом з’являється характерна бурова мука — результат діяльності шкідника всередині стовбура.

• Регулярний огляд насаджень для виявлення заражених дерев.
• Вирізка та спалювання гілок із ознаками ураження.
• Застосування інсектицидних препаратів системної дії в період активного літа жуків.
• Використання біологічних методів боротьби шляхом залучення птахів.
• Забезпечення оптимальних умов для росту дерев для підвищення їхнього імунітету.