Букарка

Букарка (лат. Merhynchites auratus) — це жук-довгоносик, що належить до родини Трубковерти (Attelabidae). Цей спеціалізований шкідник є серйозною загрозою для багатьох плодових культур, особливо в умовах інтенсивного садівництва, де його чисельність може швидко зростати.

Основними кормовими рослинами для букарки є насіннєві та кісточкові породи дерев. Комаха активно пошкоджує яблуні, груші, сливи, вишні та абрикоси. Найбільшої шкоди завдають як дорослі жуки, що об'їдають бруньки та молоде листя, так і личинки, що розвиваються всередині пошкоджених тканин рослин.

Біологія шкідника пов'язана з початком вегетаційного періоду. Зимують імаго у ґрунті. Навесні, при встановленні теплих температур, вони виходять на поверхню та починають живлення. Самки роблять яйцекладку в черешки листків або молоді пагони, що провокує їхнє в'янення та відмирання, порушуючи нормальний розвиток дерева.

Рівень шкодочинності залежить від чисельності популяції та погодних умов. Масове пошкодження зачатків плодів призводить до їхнього передчасного опадання, що прямо впливає на валовий збір врожаю. Пошкоджені пагони втрачають здатність до нормального росту, що критично для молодих садів.

Система захисту від букарки базується на агротехнічних та хімічних заходах. Основні рекомендації включають наступне:

• Регулярне збирання та утилізація опалого листя та зав'язей, де знаходяться личинки.
• Обробка дерев інсектицидами до цвітіння, коли жуки найбільш вразливі.
• Розпушування ґрунту в пристовбурних колах для знищення лялечок.