Букарка

Букарка (лат. Neocoenorrhinus pauxillus) — небезпечний шкідник з родини Трубкокрути (Rhynchitidae), що належить до ряду Твердокрилі. Цей комаха-довгоносик завдає шкоди багатьом плодовим культурам, масово заселяючи сади в період ранньої весни та активної вегетації рослин.

Основними кормовими рослинами для цього шкідника є яблуня, груша, вишня, слива та інші розоцвіті плодові дерева. У роки з масовим розмноженням комахи здатні пошкодити значну частину генеративних та вегетативних бруньок, що безпосередньо впливає на формування майбутнього врожаю.

Біологія букарки характеризується зимівлею імаго у ґрунті. Після виходу на поверхню жуки починають інтенсивно харчуватися бруньками, вигризаючи в них глибокі отвори. Після спарювання самиці відкладають яйця у черешки листя або молоді пагони, підгризаючи їх для уповільнення росту, що створює сприятливі умови для розвитку личинок.

Шкодочинність виявляється у в'яненні та передчасному засиханні пошкоджених органів рослин. Личинки, що вилуплюються, продовжують живитися тканинами пагонів або опалим листям. На місцях пошкоджень часто утворюються напливи, що порушує сокорух і може призвести до відмирання цілих гілок у разі високої щільності заселення.

Для ефективного захисту садів від букарки рекомендується:

• Регулярне розпушування та перекопування ґрунту під кронами дерев для руйнування місць зимівлі.
• Систематичний збір та знищення падалиці листя, в якій знаходяться личинки шкідника.
• Проведення хімічних обробок саду інсектицидами в період «зеленого конуса» до цвітіння дерев.
• Залучення корисних ентомофагів, що стримують чисельність популяції букарки природним шляхом.