Люцерновий скосар

Люцерновий скосар (Otiorhynchus ligustici) є одним із найнебезпечніших представників родини довгоносиків (Curculionidae) ряду твердокрилих. Цей вид є спеціалізованим шкідником, що завдає значних економічних збитків господарствам, які спеціалізуються на вирощуванні кормових та технічних культур.

Коло культур, які пошкоджує цей шкідник, досить широке. До них належать багаторічні бобові трави (люцерна, конюшина), цукровий буряк, виноград, хміль, а також різні плодові культури та ягідники. Масове розмноження скосаря здатне призвести до зниження врожайності зеленої маси та насіння на 30-50% і більше.

Цикл розвитку комахи становить два роки. Зимують імаго та личинки різного віку у ґрунті. Весняне пробудження жуків збігається з початком вегетації люцерни. Самиці відкладають яйця в ґрунт біля кореневої шийки рослин, з яких згодом відроджуються личинки, що живляться кореневою системою протягом тривалого періоду.

Шкодочинність проявляється у двох формах: імаго скелетують листя, що послаблює рослину, а личинки підгризають корені. Уражені рослини відстають у рості, жовтіють, а при сильному пошкодженні кореневої системи відмирають, утворюючи на полі характерні «плішини», які швидко розширюються.

• Уникнення вирощування люцерни на одному місці більше чотирьох років.
• Просторове розмежування посівів поточного та минулих років.
• Механічний обробіток ґрунту, зокрема глибока оранка, для руйнування місць зимівлі.
• Застосування інсектицидів під час виходу жуків на поверхню ґрунту.
• Використання біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів.