Зелений листовий довгоносик

Полідрус (Polydrusus) належить до родини довгоносиків (Curculionidae), що входить до ряду твердокрилих комах. Ці жуки мають впізнаване тіло, вкрите лусочками з металевим або зеленуватим відливом, що дозволяє їм ідеально маскуватися серед листя. У сільськогосподарській практиці вони визнані серйозними шкідниками багатьох видів дерев та чагарників.

Коло культур, які пошкоджує цей шкідник, надзвичайно широке. Він завдає значної шкоди плодовим садам, зокрема яблуням, грушам, сливам та вишням. Окрім плодових, часто страждають ягідні культури, такі як малина та смородина. У лісових господарствах полідрус пошкоджує березу, дуб та вільху, що створює загрозу для розсадників та молодих насаджень.

Біологічний цикл розвитку шкідника проходить через стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Зимують переважно личинки у ґрунті, де вони живляться дрібними корінцями рослин. Навесні, після перетворення на імаго, жуки масово виходять на поверхню, починаючи активне живлення вегетативними частинами рослин, що передує періоду відкладання яєць у ґрунт.

Шкідливість полідруса полягає у механічному пошкодженні листкової маси. Дорослі жуки виїдають краї листків, утворюючи характерні фігурні виїмки. При масовому розмноженні спостерігається повне об’їдання бруньок, що призводить до втрати майбутнього врожаю та загального пригнічення життєздатності дерева.

Боротьба зі шкідником передбачає використання агротехнічних та хімічних методів. Восени важливо проводити глибоке розпушування та перекопування ґрунту під кронами дерев для знищення личинок, що зимують. Під час вегетації, при виявленні значної кількості жуків, рекомендується обробка інсектицидами широкого спектру дії, приділяючи особливу увагу фазі розпускання бруньок.